| Позов адвоката Валентина Степ'юка до Київського слідчого ізолятора про зобов'язання забезпечити побачення з підзахисним без обмежень |  |
 |
 |
| Написав Адвокат Валентин Степ'юк |
| Понеділок, 26 березня 2012, 08:57 |
|
Дана справа являє класичний приклад порушення органами влади прав адвокатів. А також класичний приклад нігілістичного відношення органів влади до діючих норм права.
Так, нині порядок побачення захисника зі своїм підзахисним регламентується статею 12 Закону України "Про попереднє ув'язнення". Відповідно до ч.4 вказаної статті особа, взята під варту, має право на побачення з захисником наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості, з моменту допуску захисника до участі у справі, підтвердженого письмовим повідомленням особи або органу, в провадженні яких знаходиться справа. Не дивлячись на вказану норму права яка існує з 1993 року, у м. Києві, та у ряді інших регіонів України, склалась практика, коли для побачення з підзахисним захисник має отримати дозвіл у особи чи органа, в провадженні якого (чи якої) знаходиться кримінальна справа. Причому такий дозвіл потрібно отримувати кожного разу коли захисник бажає піти на побачення з підзахисним, прицьому необхідно подолати безліч перешкод (слідчий у відпустці, лікарняному, на виїзді тощо, суддя в засіданні чи нарадчій кімнаті). Оскільки така практика мане не влаштовує, а Закон надає мені право побачення з підзахисним без дозволу особи в провадженні якої знаходиться кримінальна справа, я розпочав процес боротьби за таке своє право.
Для початку я отримав у Апеляційному суді м. Києва, де кримінальна справа розглядалась по першій інстанції, повідомлення керівництву Київського слідчого ізолятора, про те що я допущений захисником Федорука Івана Івановича. Та здав дане повідомлення у канцелярію Київського слідчого ізолятора.
Повідомлення керівництву Київського слідчого ізолятора про те, що я допущений захисником
Після чого я вже написав власного листа начальникові Київського слідчого ізолятора, з проханням пустити мене на побачення з Федоруком І.І.
Лист для побачення з підзахисним
З даним листом я пройшов контрольно-пропускний пункт, пункт огляду, про що свічить відповіддна відмітка на звороті листа.
Відмітка про догляд на КПП СІЗО У черговій частині я на підставі даного листа оформив вимогу на підйом, та пішов до картотеки отримувати штамп про наявність такої особи, номера її камери, та за яким органом числиться.
Працівниця картотеки, явно не придивившись до папірця якого я їй подав, штемпель поставила. І лише після цього розібралась, що я їй подав документ якого вона ніколи не бачила. Розпитавши у мене, що це таке, дана працівниця відмовилась вносити до штампу інформацію, яка необхідна для підйому людини з камери на побачення. Свої дії аргументувала тим, що без дозволу керівництва вона такого зробити не зможе. Після цього я звернувся начальника слідчого ізолятору Балдука Т.О. Цей пан вислухавши мене, у досить хамській манері відповів, що так як я хочу, я ніколи на побачення не ходитиму, що про закон він нічого не знає і знати не бажає, оскільки у нього є внутрішні інструкції. Також він відмовився зафіксувати свою свою позицію письмово, наприклад візою на моєму листі, після чого виставив мене за двері.
Після цих подій мені нічого не залишилось як звернутись до суду з позовною заявою. Позов я вирішив подавати до Окружного адміністративноо суду м. Києва, оскільки керівництво слідчого ізолятору являється представниками органу влади. Крім того у кримінально-процесуальному кодексі не описаний порядок оскарженя дій працівників установ попереднього ув'язненння.
Але, суд вирішив, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на дану категорію справ, та виніс ухвалу про відмову у відкритті адміністративного провадження
Не погодившись з даною ухвалою суду, я звернувся зі скаргою до Апеляційного адміністративного суду м. Києва
Київський апеляційний адміністративний суд відкрив провадження за моєю скаргою через півтора року після її подачі
Ухвала КААС від 09.12.10р - відкрити провадження за апеляційною скаргою на ухвалу від 20 серпня (липня) 2009 року
В цей час вже почав діяти Комітет захисту професійних прав адвокатів ВГО "Рада адвокатів України". Комітет прийняв рішення підтримати мою скаргу у суді. Перше засідання по розгляду моєї скарги відбулось 23 грудня 2010 р. у приміщенні суду за адресою м. Київ вул. Поліська, 3-Б. На дане засідання прибуло близько десяти адвокатів, членів Комітету, щоб своєю присутністю у судовому засідання висловити підтримку моїй позиції. Крім того адвокат Іванов Ігор Олександрович виступив моїм представником.. Представники відповідача,(Київського слідчого ізолятора), та третьої особи (Державного управління виконання покарань) у засіданні не прибули. Після дачі пояснень сторонами процесу, у зв'язку з тим, що у згаданому приміщенні не було спеціальної кімнати яка б могла використовуватись як нарадча, суд попросив нас видалитись з залу, щоб мати змогу порадитись, але це не було видалення у нарадчу кімнату. Приблизно через пів години нас запросили до зали, та повідомили, що нам потрібно краще підготуватись до підтримки моєї апеляційної скарги, тому суд оголошує перерву у судовому засіданні до 19 січня 2011 р. Ось так дипломатично судді взяли паузу для вивчення самим цієї ситуації.
19.01.2011 р. у якості мого представника вступив ще адвокат Карлін Опанас Володимирович, який надав свої письмові пояснення. А також прибули адвокати, члени Комітету, для висловлення своєї підтримки
Пояснення до КААС від 19.01.2011 року Цього дня у судовому засіданні свої пояснення дав адвокат Карлін О.В. та я. Коли черга давати пояснення дійшла до представника слідчого ізолятора, виявилось, що останній не готовий до дачі пояснень, я зв'язку з тим, що не знайомий з матеріалами справи. Через це у справі було оголошено перерву до 02.02.2011 р.
02.02.2011 р. мої інтереси представляв адвокат Іванов Ігор Олександрович, у залі були присутні дванадцять адвокатів, членів Комітету. Прибув представник відповідача. У зв'язку зі зміною складу суду я та мій представник вкотре надали пояснення. Також, нарешті, свої пояснення надав представник відповідача, який заперечував проти задоволення моєї апеляційної скарги.
За результатами розгляду моєї апеляційної скарги, суд виніс ухвалу, якою задовольнив мої вимоги.
Крім досконалої юридичної позиції, позитивному вирішенню по даній апеляційній скарзі сприяла висока явка адвокатів до залу судового засідання, які хоча й не приймали участі у процесі, але своєю присутністю виражали підтримку адвокатської громади моїй позиції, що схилило суд до більш ретельного вивчення питань викладених у моїй скарзі.Як стало відомо Комітету, моя апеляційна скарга викликала жвавий інтерес у суддів КААС. І як нам стало відомо, навіть проводились якісь збори з цього приводу, на яких голоси суддів розділились приблизно порівно.
Здавалося б, що після таких баталій, не буде перешкод у розгляді мого позову. Але на практиці вийшло інакше. Спочатку Окружний адміністративний суд м. Києва знайшов описку у ухвалі апеляційного суду.
Ухвала КААС від 23 березня 2011 року виправити описку дати на 20 липня 2009 року
А потім мою позовну заяву залишили без руху. Причому склалось ну дуже гнітюче враження, що було все зроблено для того, щоб я не зміг усунути недоліки. По перше в ухвалі не було лише зазначено, що позовна заява не відповідає Закону, але не вказано у чому саме. По друге на усунення недоліків мені дали всього шість днів від дня винесення ухвали, відісляли ухвалу ще через два дні, причому якраз під святкування Пасхи. Ну і відповідно я отримав ухвалу на наступний день після закінчення строків на усунення недоліків.
Ухвала ОАС від 20 квітня 2011 про залишення позову без руху
Оскільки на уснення недоліків я термін вже пропустив, то мені нічого не залишалось як оскаржити ухвалу ОАС про залишення без руху моєї позовної заяви.
Мою апеляційу скаргу задовольнили.
Ухвала КААС від 13 грудня 2011 року - скасувати ухвалу ОАС від 20.04.2011 року
Після стількох років тяганини та боротьби, суд нарешті відкрив провадження за моїм позовом
Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі від 26.01.2012 року
І ось солодка мить перемоги. Мій позов задоволено.
Перемога! Постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 квітня 2012 р.
Насправді слідчий ізолятор "здався" ще після рішення апеляційного суду про те, що даний спір необхідно розглядати у порядку адміністративного провадження. Тому вже близько року хожу на побачення зі своїми підзахисними без дозволів, а лише при наявності повідомлення, про те, що я допущений захисником. Буду радий, якщо дана постанова буде використана іншими адвокатами. У разі коли слідчий ізолятор все ж таки відмовить у побаченні захисникові, при наявності повідомлення про його допуск, прошу звертатись з відповідною заявою до Комітету, ми обов'язкови надамо Вам допомогу. Постанова від 30 серпня 2012 року по апеляції стор.1...>> стор.2...>> |
| Останнє оновлення на Четвер, 13 вересня 2012, 20:46 |
Подобається матеріал? Поділись с друзями 
